Про успіх

Мантра нашого світу.

Ми — нещасне покоління.

Доступ до інформації — це скринька Пандори, яка в руках одної і тої ж людини може як змушувати творити її неймовірне і відкривати нове, так і пригнічувати і повільно “вбивати” день за днем.

Наші батьки жили хоч й у дуже сегментованому (дуже багаті і дуже бідні, ті, що всюди подорожували і ті, хто нікуди не виїжджав), але у кращому світі, де кожен жив своє маленьке життя у рамках свого маленького містечка і дехто навіть умудрився за все життя не виїхати ні разу за його межі. І був абсолютно щасливим! Дивно? Нам — так, адже ми знаємо, як може бути.

Ми — нещасні люди. У нас є доступ до всієї світової інформації — величезне джерело для порівнянь, натхнення і також фрустрацій. Ми бачимо як живе сусід Григорій, який у “треніках” смалить цигарки із швидкістю паровоза, але на травневих їздить на Маямі, а ти не мав відпустки вже рік і нарешті поїдеш в Одесу на тиждень? Хто успішніший? Треніки Гріши і поїздка на Маямі не вв’язуються в одну картину, але ж ти не бачиш, як гріша ночами програмує і закриває дедлайни по проектах.

Маша — топ-менеджер великої української компанії, а Паша — скоро в топах міжнародної і тусується в Сан-Франциско (місті твоєї мрії, до речі)? Їй 25 і у неї є вже двоє прекрасних пупсів? У нього є свій успішний бізнес а ти завжди хотів такий, але працюєш найманим працівником? А ще євзагалі окрема категорія людей, яка просто вибиває тебе з колії коли заходиш у ФБ — вічні подорожувальники, яким вдається зашибати бабло під час подорожей на ліси Амазонки. А ти їдеш у Одесу, на тиждень? Камон.

У наших батьків все було просто: робота, просування по драбині, машина, квартира, сервіз (бажано два) — скло “богеміа”?, телевізор (так само) ну і відповідно діти, відпустка у Криму і життя вдалось. Успіх був простим. Було достатньо в основному жити “на рівні” суспільства. Звичайно я ж не говорю про мейверіків, які будували бізнеси, або захоплювали їх. Але факт є фактом — наші батьки менше переживали за своє життя порівнюючи з іншими.

Сьогодні ми ж з усіх-усюд чуємо різні трактування успіху: для когось це робота у великій трійці, для когось — свій стартап чи бізнес, для когось — продавати картини, але загалом, якщо ти не бігаєш марафони (навіть якщо тобі взагалі то не подобається) і не робиш фоточки в Інстаграм, якщо ти подорожуєш раз на рік і то в Туреччину, якщо ти не топ, або топ, але не топ-топ або ти не працюєш у ІТ, або ще щось — то ти не успішний. Тобто ніхто тобі цього не каже, але суспільство навколо кагби натякає — бігати, бистрєє, више, сільнєй, в айті! Тобто створює інформаційний шум. Ну а успішні фото-пруфи друзів ще більше підзадорюють тебе.

Фейсбук та Інстаграм стали джерелами депресій не одної людини. І це кажуть не лише британські вчені. Чому? Бо ми можемо зробити “бенчмарк з іншими” з Васею, Петею, і Олею, які живуть неймовірне цікаве життя — і з тобою — офісним планктоном, який сьогодні має здати черговий звіт.

Але ж мало хто задумується (якщо ви такі, то браво), що соц мережі та інтернет — то є такий собі ярмарок пишання — фотка — з крутого місця, селфі — з новою машиною і т.д. Тобто ви зазвичай бачите верхівку айсберга. Мало хто показує безсонні ночі роботи перед відпусткою і список планування витрат щоб зібрати гроші на відпустку, або ж кола “панди” під очима і розмір виплат до закінчення кредиту у банку за автівку. Зате в цей момент закрадеться думка — “я роблю щось не то, мені теж треба машина/квартира/подорож” (потрібне підкреслити).

Шалений доступ до інформації створює настільки великий інформаційний шум, що ми у ньому розчиняємось і втрачаємо себе. От у мене питання — які ваші найзаповітніші бажання та цілі? А чому? І так спитайте себе “чому” п’ять разів. Якщо врешті-решт десь вкінці у цьому ланцюжку відповідей буде “тому що у Васі/Пєті/Маші це є” — це не ваша мрія. Ми сьогодні розівчились мріяти самостійно — легше взяти модель поведінки чи життя з Фейсбуку. Досягти і стати “успішним/успішною”. Але чи це є ви? Колись, коли буду старенькою бабцею — чи хочеться мені розуміти що я прожила чуже життя? Ні.

Мене раніше постійно роздирав сумнів і незадоволеність — інші розумніші, молодші і вже скільки встигли, успішніші. В один момент я зрозуміла — інші мають інші:

  • стартові умови (мама/тато/бабця/родичі в Америці/сім’я з Палестини тощо)
  • здібності і вміння (насправді комусь щось швидше вдається робити і вчити і є до чогось хист — це не значить що ви не зможете того ж досягнути, просто час буде довший)
  • розвинутіші софт скіли
  • персоналію

Тому НЕ ВАРТО ПОРІВНЮВАТИ СЕБЕ ІЗ КИМОСЬ ІНШИМ!!!

Ми різні, успіх у кожного різний. Як на мене, загалом, успіх — це, окрім того, що buzzword, це:

  • розуміння власних, не нав’язаних бажань
  • вміння побудувати і дотримуватись плану здійснення цих бажань і цілей
  • вміння абстрагуватись від інших і насолоджуватись власним результатом

У вас кредит на квартиру і ви не ходите на тусовки з друзями? Ви щороку їздите у одне й те само місце? Ви планктоните поки інші подорожують? Цьому може бути багато пояснень, але тут ще є таке поняття як “вибір” — ми можемо вибирати мрії, бажання, а також те, якою мірою і як “надривати дупу”, щоби їх досягнути.

Соціальні мережі, насправді чудова річ — вони відкривають світ і дають бенчмарки (а, відповідно, і “копняк під дупу”)— не виходячи з дому можна “приміряти” різні посади, ідеї і цілі. Але ніколи не порівнювати. А порівнювати себе сьогоднішнього із собою колишнім.

Найважливіше як на мене — розуміти себе. І не боятись свої цілей. Навіть “великі цілі досяжні”, правда ж?

Що б ти зробив/ла якби не бовся/лась?

пс: буквально вчора дізналась неймовірну новину — моя подруга з чоловіком переїжджають у Австралію. Вони дуже довго цього хотіли і зробили нереально багато речей, їм прийшла відмова і вони втратили надію в один момент, але потім їй прийшов офер. Успіх? Для неї-однозначно. З цього кейсу є два великих висновки — варто знати чого ти реально хочеш (для них це була Австралія), і невпинно працювати над цим (щоб розширити поле можливостей). Всім піс!

--

--

--

Passionate about IT and startups. Books lover. Made in Ukraine.

Love podcasts or audiobooks? Learn on the go with our new app.

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store
Aksena Krykun

Aksena Krykun

Passionate about IT and startups. Books lover. Made in Ukraine.

More from Medium

The Power of Thinking Big

How To Know If You’re Making The Right Decisions For Your Life

Pimple Patches Are Miracle Workers

The Age of My Essay