Alone — екстраверт у інтровертному світі

Раніше для мене робити щось одній — кудись їхати, йти, щось нове дивитись — все, що стосувалось вражень, мабуть, окрім книги — було незрозумілим. Для мене раніше — радість від якогось нового враження була тим більшою, якщо я могла з кимось нею поділитись. Один плюс один було більше ніж два. Мабуть, це все eкстравертивність.

За останні кілька років потихеньку все почало змінюватись — я навчилась багато речей робити сама і отримувати від них задоволення. Один вже не дорівнював одному, а теж було більше. Я стала егоїсткою?

Не буду казати, що у “самотності” є багато плюсів — мабуть стільки ж коли ми і у соціумі. Просто для мене, як екстраверта, то спочатку було дуже незвично — ти не ділишся враженнями ні з ким — аналізуєш все сама. Заглиблюєшся у думки і інколи ого які штуки виходять. Тепер я розумію інтровертів — вони краще розуміють себе — екстраверт просто не має часу за всією “соціалізацією” задуматись над своїм життям, зупинитись і “копнути глибше”.

Переїзд до іншого міста “обрізав” багато соціальних зв’язків — я частіше роблю багато речей сама і вільний час проводжу теж. Спочатку це було не ок, зараз — це-мега. Ти ідеш по парку і звертаєш увагу не на діалоги, а на природу, на запах і на світло. Ти їдеш на роботу, і звертаєш увагу на вулиці, музику і бруківку, звичайно. Ти сидиш у кав’ярні, і насолоджуєшся атмосферою, книгою і думками.

Правда, є у цьому один великий мінус — якщо довго отак займатись самоаналізом, то і до депресії можна дійти.

Але загалом, бути довший час на самоті — рекомендую. Очищує мозок, провітрює думки і дозволяє зробити переоцінку цінностей, на яку у житті у стилі rush часу не вистачає.

пс: ще хочу поподорожувати самій — мені здається то має бути повний дзен.

Passionate about IT and startups. Books lover. Made in Ukraine.

Passionate about IT and startups. Books lover. Made in Ukraine.